Історія шопки: які різдвяні вертепи встановлюють у різних країнах світу

Мирослав Василишин

Журналіст

Щороку на зимові свята у християнському світі наступає сезон різдвяних шопок. Шопки, або вертепи, є обов’язковим атрибутом Різдва — не менш важливим, а подекуди й важливішим, ніж різдвяна ялинка. Новини.LIVE розповідають, де в Україні та Європі можна побачити найкрасивіші та найоригінальніші різдвяні шопки та як вони виникли.

Хто винайшов різдвяні вертепи та як вони потрапили в Україну

Вважається, що винахідником різдвяної шопки був італійський святий Франциск Ассізький, який у XIII столітті встановив перший вертеп у містечку Греччо. Поступово традиція влаштовувати різдвяні композиції з фігурками євангельських персонажів поширилася по всій Європі. В Україну вона потрапила приблизно у XVI столітті через Польщу і спочатку була розповсюджена лише у західних регіонах.

Читайте також:

Треба зауважити, що у східній та центральній Україні вертепом (від церковнослов’янського слова "вертеп", яке означало печеру — у даному випадку печеру, де, за легендою, народився Христос) зазвичай називалася не статична композиція (яку також називають шопкою), а народний ляльковий театр, у якому розігрувалися різдвяні сценки. Такий театр був відомий на всій території України: декорацією для нього слугувала так звана вертепна скриня, дуже схожа на шопку — зазвичай, багатоярусна, з різдвяною печерою, палацом царя Ірода та іншими локаціями, необхідними для святкової вистави.

Разом із євангельськими сценами у вертепному театрі розігрувалися також комічні інтермедії за участю фольклорних персонажів — Козака, Пана, Москаля, Ляха, Мужика, Єврея (Жида), Цигана та Циганки, Кози, Чорта та Смерті (останні двоє забирали із собою в пекло негативних героїв – наприклад, царя Ірода). Фігурки, що зображують цих персонажів, також можна зустріти й у статичних вертепах-шопках — разом із канонічним Святим Сімейством та волхвами.

Шопки сучасної Україні

Після здобуття Україною незалежності традиції шопок та вертепного театру, які були під забороною за часів СРСР, почали відроджуватися. Найбільшим в країні вертепом із рухомими механічними фігурками є шопка, яка щороку експонується у Тернополі, у греко-католицькій церкві святого Петра. Серед "населення" найбільшої шопки України — не лише євангельські персонажі, а й сучасні українці — фермери, робітники, священники, а також сам Франциск Ассізький із голубом у руках.

Цього року до монументальної різдвяної композиції додалися трагічні елементи: поруч із макетами знакових будівель Тернопільщини, розташованих навкруги євангельської печери, творці шопки встановили макет маріупольського пологового будинку, розбомбленого російськими окупантами. Утім, на знак надії, поруч автори розмістили такий самий пологовий будинок, але вже відбудований.

Європейські вертепи

Для мешканців багатьох країн Західної Європи шопки заміняють звичні нам різдвяні ялинки. Їх дістають з антресолей напередодні Різдва і розставляють у них фігурки Святого Сімейства, волхвів, янголів та інших різдвяних персонажів точно таким же чином, як ми наряджаємо ялинку.

Також шопки — обов’язковий атрибут різдвяного оздоблення католицьких церков: майже у кожній церкві можна побачити вертеп, виготовлений силами місцевих священників та парафіян. У залежності від країни, шопки можуть відрізнятися за стилем та художнім оформленням — від сучасного до підкреслено історичного.

Дуже цікаві різдвяні вертепи можна побачити в Іспанії — країні з давніми традиціями створення церковних дерев’яних скульптур. Їх розфарбовують і одягають у розкішні вбрання, які міняють у залежності від канонічних кольорів католицьких свят. Різдвяні скульптурні композиції зазвичай зберігаються у ризниці й виставляються лише напередодні Різдва.

Різдво цілий рік

Утім, треба визнати, що найефектніші шопки у Європі роблять не в Іспанії і не у Франції, а в Італії — на батьківщині святого Франциска, винахідника вертепу. Столицею італійського вертепу вважається Неаполь, де на вулиці Сан-Грегоріо-Армено можна у будь-яку пору року придбати різдвяні шопки і подивитися на роботу майстрів, які їх виготовляють.

Окрім класичних мешканців вертепу (Святого Сімейства, волхвів, янголів, пастухів, селян та домашньої худоби) неаполітанська традиція заселяє туди ще безліч місцевих фольклорних персонажів. Це і персонажі комедії дель арте, і цигани, і винороб Чіччібакко, нащадок античного Вакха, який зображується як чоловік, який іде на возі, навантаженому барилами вина, і двоє друзів — дядько Віченцо та дядько Пасквале, які уособлюють Карнавал та Смерть.

Однак, мабуть, найбільш оригінальним та кумедним неаполітанським персонажем є Що-Що — горбань у капелюсі-циліндрі, в одязі, увішаному часником та червоними перцями, які вважаються традиційними амулетами від пристріту. Його ім’я можна перекласти як Киш-Киш (вигуком sciò італійці відганяють домашніх тварин). Зазвичай Що-Що тримає в одній руці коров’ячий дзвоник, яким відганяє біду, а іншою робить "козу" — жест від лихого ока. Вважається, що Що-Що приносить щастя, тому на його одязі іноді зображуються щасливі номери неаполітанської лотереї.

Ще один традиційний мешканець неаполітанських шопок — товстий монах, увішаний ковбасами. Іноді вважається, що це не просто монах, а моначьєлло (або мунашьєлло, "ченчик" неаполітанською говіркою). Моначьєлло — місцевий різновид привида-домовика, який виглядає як маленький огрядний чернець. У нього досить примхливий характер – ночами він може бити посуд або ховати речі, які власник потім не може знайти. Однак у доброму гуморі моначьєлло може й прислужитися господарю домівки — наприклад, підказати уві сні виграшні лотерейні номери.

Окрім фольклорних персонажів, італійці також охоче заселяють у свою шопку власних сучасників — поп-зірок, спортсменів, кіноакторів, політиків та навіть Папу Римського.

До речі, різдвяні шопки протягом року можна побачити не лише в Неаполі, а й в інших італійських містах. Така "стаціонарна" шопка, зокрема, існує у невеликому містечку Амальфі на березі Неаполітанського заливу.

"Живі" шопки

Доволі цікаві шопки можна зустріти й у Чехії. Часто-густо це можуть бути вертепи у народному стилі — дерев’яні або навіть солом’яні:

Дуже оригінальні шопки влаштовують у Празі — в них немає ані Святого сімейства, ані волхвів, зате є живі тварини. Зазвичай це вівці, віслючки та коні — тобто та худоба, яку традиційно зображують біля ясел Немовляти Ісуса у звичайних вертепах. 

Біля загінчику з тваринами встановлений автомат-годівниця, і, витративши кілька крон, можна погодувати мешканців "живої" шопки. В результаті завдяки щедрості відвідувачів тварини зазвичай мають вельми вгодований вигляд.

Цього року таку "живу" шопку можна побачити і в Україні — на центральному майдані Тернополя. Як повідомляє ТСН, під час новорічних свят на очах відвідувачів відбулося різдвяне чудо — дві вівці, які тимчасово переїхали до шопки з місцевого зоокутка, народили по ягнятку.

Краківські шопки

І, нарешті, один із найцікавіших і найкрасивіших різновидів різдвяних вертепів — краківські шопки, які 2018 року були включені до Переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Якщо решта світу робить свої вертепи у вигляді печери або ясель, то краківська шопка — це завжди архітектурна споруда у мініатюрі. Це пояснюється її походженням: такі шопки кілька століть тому почали робити краківські муляри, у яких взимку було мало роботи. Більшість шопок повторюють мотиви краківських архітектурних пам’яток — міських костелів або Вавельского замку.

Найрозкішнішою шопкою у Кракові традиційно вважається шопка у костелі святого Франциска Ассізького у Старому місті. Послідовники святого Франциска щороку намагаються не зганьбити честь винахідника вертепів, тому францисканська шопка вражає своїми розмірами, освітленням та безліччю рухомих механічних фігурок.

Трохи менші, але не менш гарні шопки можна побачити на краківських вулицях. Зазвичай їх виставляють у вітринах магазинів або просто посеред вулиці.

Як і мешканці Італії, краків’яни мають своїх оригінальних вертепних персонажів. Частина їх схожа на персонажів українського різдвяного фольклору — Коза, Циган та Циганка, Мужик, Єврей (Жид), Відьма, Смерть, Чорт, а інша частина має суто місцеве походження.

Один з головних героїв краківської шопки — Смок Вавельський, дракон, який, за переказами, жив у печері біля Вавельського замку. Дракон тероризував місцевих жителів, вимагаючи щотижня давати йому по корові, доки краківський швець (за іншою версією, особисто король Крак, легендарний засновник Кракова) не підсунув монстру коров’ячу тушу, начинену сіркою. Заковтнувши цей гостинець, дракон задихнувся від сірчаного смороду і помер (в альтернативному варіанті легенди — випив від спраги пів Вісли і луснув).

Ще один специфічно краківський персонаж — Лайконик. Це людина у монгольському вбранні, яка таскає на нижній частині тіла бутафорську конячку. Щороку на початку літа, на восьмий день після свята Тіла та Крові Христових у Кракові проводиться костюмована процесія, яку очолює Лайконик. У супроводі музикантів він проїжджає міськими вулицями, зупиняється у норбертинському жіночому монастирі, де приймає від абатиси символічну подать, і завершує свою святкову ходу на Ринковій площі. Ну а на Різдво Лайконик "переїджає" до краківських шопок, де його фігурка є одним із традиційних елементів.

А це пан Твардовський — легендарний персонаж, який, за переказами, мешкав у Кракові у XVI столітті і продав душу дияволу в обмін на секрет виготовлення золота. Коли диявол врешті-решт явився за своєю платнею, пан Твардовський обдурив нечистого, злетівши верхи на півні аж на Місяць. 

Щороку в Кракові проводять конкурс шопок. Шопки конкурують у двох номінаціях — виготовлені дітьми та виготовлені дорослими майстрами. Обрані шопки виставляються у приміщенні Краківського стрілецького товариства, а найкращі екземпляри потім купує для своєї колекції Краківський історичний музей.

Також дуже оригінальні шопки можна побачити неподалік від Кракова — у соляних копальнях міста Величка. Величківські різдвяні вертепи виробляють, як неважко догадатися, з кам’яної солі.

ФОТО: Вікторія Буткова, Юлія Тєнєньова, УНІАН

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися