"На столі була лише "шуба" з кількома шматочками оселедця для запаху": як українці зустрічали Новий рік 40 років тому

У новорічну пору ми рідко замислюємося про щось крім святкових справ. Але якщо пригадати, то стає зрозуміло, що традиція урочисто проводжати старий рік і зустрічати новий формувалися століттями. У святкуваннях українців переплелися різні традиції. І, чесно кажучи, у наш час проблем для того, щоб добре провести це свято, набагато менше, ніж було, наприклад, 30-40 років тому.

Новини.LIVE розпитало українців, як вони раніше святкували Новий рік та розповість, в чому ж різниця із сьогоденням.

Читайте також: Що таке поп-іт і як нарешті вийти заміж – Google презентувала рейтинг найпопулярніших запитів українців у 2021 році

Галина Іванова, 65 років, Донецька область

– Особливо запам’яталося це свято, коли мені було 32 роки. Ми відзначали з чоловіком і 6-річним сином. Знайти красиву сукню було дуже важко в моєму містечку. Хороших вбрань у продажу майже не було, шили все самостійно. Починали купувати продукти на новорічний стіл ще з листопада, але тільки те, що не псується – консерви та алкоголь. На столі зазвичай у нас були домашні котлети, картопляне пюре, холодець, олів’є, апельсини та мандарини. У деяких наших знайомих на столах була червона ікра, але ми собі таке дозволити не могли. І навіть ковбаса для нас була розкішшю. Родина наша пила небагато алкоголю, однак на столі було 2 пляшки: одна – з шампанським, друга – з горілкою. Ялинка у нас була штучна і дуже стара. З новорічних іграшок були в основному саморобні – з шишок, вати, тканини та паперу. Але у нас були й скляні – папуга, мавпа, а також Дід Мороз зі Снігуронькою. Вся ялинка також прикрашалася дощиком різних кольорів. Сина відправляли спати рано, до 10-ої години, а вранці він побачив під ялинкою свій подарунок – цукерки та конструктор. Хлопчики просто марили конструктором LEGO, але іноді доводилося задовольнятися його дешевшим аналогом – Atco.

Андрій Оксень, 42 роки, Київська область

– Коли мені було 12-15 років, в моїй батьківській сім'ї не було жодних особливих новорічних традицій, і попри бідність, я завжди обожнював Новий рік. Батьки прикрашали ялинку, а я допомагав брату вивчати вірші про Діда Мороза та Снігуроньку, щоб усі свята потім розповідати їх родичам на табуретці. На кухні пахло салатами: майонезом та солоними огірками, вареною картоплею, буряком, цибулею. На балконі стояли дві ванни, в яких застигав холодець. Але мама розповідала: якщо перед святом не видали зарплату, а затримки могли тягнутися по кілька місяців, то на святковому столі стояла лише "шуба" з кількома шматочками оселедця для запаху, пюре і соління, які дістали з погребу. Тато намагався підробити у ті часи скрізь, де можна. Вони з друзями напрокат брали костюм Діда Мороза та Снігуроньки, батько у них був водієм, він розвозив Дідуся та Онуку по різних хатах. А опівночі він привозив їх до нас. Мій маленький брат тоді свято вірив, що батько привозив до нас справжніх Діда Мороза та Снігуроньку. Це було хвилююче для нього, він від страху забував слова віршиків, які ми вчили. А потім, коли подарунок був у руках, Дід Мороз та Снігуронька якийсь час сиділи на кухні з батьками.

Віра Андрєєва, 57 років, Одеська область

– Коли мені було 22 роки, я жила в Одесі, за тисячу кілометрів від мами з батьком. Я з маленькою дитиною жила у в комунальній квартирі. Це навіть квартирою назвати не можна – тісна комірка… З чоловіком ми тоді розлучилися, грошей було дуже мало, тому відзначати Новий Рік не було ні бажання, ні можливості. Але вирішили все-таки трохи посидіти з сусідами, накривали стіл колективно, хто на що богатий: готували олів'є, вінегрет, голубці, фаршировану рибу, оселедець під шубою та котлети. Зібралися в кімнаті в одного чоловіка, його називали у нас музикантом – грав на гітарі та фортепіано. До самого ранку ми співали разом старі пісні й танцювали до упаду, а також виходили прогулятися надвір. Наступного року зустрічали Новий рік з компанією друзів у центрі міста. Гуляли до самого ранку, бо на таксі грошей не було, і ми чекали, поки починали ходити тролейбуси.

Степан Веренбуд, 45 років Закарпатська область

– 25 років тому ми жили у великому будинку в селі Татарів Івано-Франківської області. Мама та бабуся дуже ретельно готувалися до свят – до Нового року і Різдва, готували страви, прибирали та прикрашали хату. Тато напередодні мив худобу і рубав дрова. Сестра любила ворожити з подружками – наприклад, на нареченого. На столі у нас завжди було 12 став – вареники, риба, пироги, голубці, сливи, картопля з рослинною олією та товченим часником, узвар з сушених фруктів, горох з олією та часником, ячмінь з олією, різні каші, і крім цього домашня медовуха з калиною, гвоздикою і прянощами. На свята ніхто не лаявся, не сварився. Всі надягали чистий і випрасуваний одяг, найчастіше – білі сорочки. Під час святкування Нового року за стіл сідала вся сім'я. Після вечері зазвичай ми ходили до сусідів і вибачалися за можливі провини один перед одним. Будь-хто, хто до нас приходив у гості – дорогий гість (і навіть звичайний перехожий), його садили за стіл і мали накормити. Після опівночі бабуся, мама і мої сестри вже не ходили до сусідів – вважалося, що першим до будинку повинен зайти чоловік – тоді це на добро. Наш будинок, маму і тата завжди посипали зерном, щоб у Новому році був щедрий урожай.

Як відзначають сьогодні

У 21 столітті Новий рік відзначають зовсім по-іншому. У магазинах є все, щоб накрити великий новорічний стіл, і навіть є готові страви. Стіл залишився тим самим. Переважають олів'є, оселедець під шубою, холодець, м'ясні страви та фрукти, однак хтось не заморочується – замовляють суші або піцу. Українці все менше часу хочуть приділяти приготуванню, а більше – організації свята, вони хочуть відпочивати та весело проводити час у колі друзів та близьких. Деякі взагалі віддають перевагу подорожам у теплі країни в період новорічних гулянь.

По телевізору транслюється велика розважальна програма, майже на кожному каналі. Українці купують подарунки, прикрашають ялинку яскравими кулями та гірляндами одного стилю, відвідують новорічні базари. Діти чекають подарунків, вулицями ходить Дід Мороз та Снігуронька, у дитячих садках проходять ранки, у школах вечори, на роботі корпоративні свята.

Вулиці українських міст заздалегідь прикрашають до свята. Уряд країни витрачає чималі гроші на урочистості, присвячені зустрічі Нового року. На площах міст встановлюють новорічні ялинки, у небо запускаються сотні феєрверків. Під бій курантів люди піднімають келихи з шампанським і загадують бажання.

Однак головний сенс цього свята не змінився: новорічна пора – сімейний час, коли забуваються образи та негаразди, і вся рідня збираються за одним столом, щоб провести цей час у своєму затишному колі.