Бавовна, півник та пес Патрон: ювелір із Гостомеля перетворює улюблені меми українців на прикраси

"Ювелір і двічі біженець": так характеризує себе Катерина Тітова в одному зі своїх Instagram-акаунтів. Світ за межами України знайомий з нею за світлиною, зробленою у березні 2022 року фотографом Reuters: жінка у чорній куртці та червоних штанах біжить по розбомбленій Романівці, тримаючи за руку маленьку доньку. На ще одній фотографії чоловік Катерини Олександр допомагає йти літній жінці — усі вони намагалися дістатися столиці з окупованої Київщини.

Сім'ї Катерини пощастило — дісталися та вижили. Вони виявилися добре загартованими: у 2014 році Катерина та Олександр втекли з окупованого Донецька. Вони оселилися на Київщині, три роки тому нарешті змогли купити собі власний будинок у Гостомелі, але у 2022-му довелося тікати  знову — цього разу вже з двома маленькими дітьми: сином Макаром та донькою Тасею.

З Гостомеля до Бучі

Про сім'ю Катерини Тітової багато розповідали і українські, і закордонні ЗМІ. Катерина розповідає, як свого часу здивувався фотограф із Reuters, коли вона йому написала.

"Пишу: "Доброго дня, це я на вашій світлині, а це мій чоловік". "Вау, не може бути, це справді ви?!" Для них це так дивно — адже людей на фото сприймають ... ну не те щоб як декорації, але як частину події. А це раптом виявляються живі, реальні люди з іменами-прізвищами", — каже вона.

Будинок Катерини та Олександра пережив окупацію, за гостомельськими мірками, на "відмінно": вибиті вікна, посічені осколками стіни та дах, одна стіна в майстерні обвалилася — але це й все.

"Навіть не пограбували, — із втіхою каже Олександр. — Мабуть, взагалі сюди не заходили. Я в евакуації все згадував, що ми тут залишили — старий ноутбук, пральну машинку, холодильник, і думав: "Та чорт з ними, нехай забирають!"

Тоді, у березні, родина втікала з дому під обстрілом із трьома рюкзачками на чотирьох. Бігли до кумів у Бучу — мобільного зв'язку та інтернету не було, тож про те, що в сусідньому містечку коїться ще гірше пекло, у Гостомелі тоді не знали. Через два дні обом родинам довелося вибиратися вже з Бучі.

"Ми з Сашком там раніше жили, тому знали всі стежки, знали, як до річки дійти. Виходили розділившись, щоб не привертати уваги до великого натовпу: спочатку ми з дітьми, потім, через півгодини — куми з дітьми", — згадує Катерина.

Додому до Гостомеля родина повернулася лише влітку. Зараз у їхньому будинку вже нічого не нагадує про обстріли — вікна вставлені, стіну в майстерні відновлено, і Катерина знову може працювати. Втім, вона працювала навіть в евакуації: друзі-ювеліри надіслали з Києва найнеобхідніше, і дівчина сиділа і годинами вирізала воскові моделі для прикрас.

"Пам'ятаю, у Вінниці ми сиділи на чужій кухні — у мене була така коробка, я її діставала, вмикала на телефоні ютубчик і щось робила, робила, робила, потім прибирала все в коробку, наводила чистоту і ставила коробку під стіл", — розповідає вона.

"Ми — нація зі сталевими яйцями"

Воскові моделі (вони ж восківки) ювеліри заливають гіпсом, пояснює Катерина. Потім гіпсову форму нагрівають, віск плавиться і витікає, залишаючи порожнечі. У ці порожнечі  заливають розплавлений метал, а потім дістають і допрацьовують прикраси.

Роботи у Катерини Тітової дуже незвичайні. Здебільшого вона робить їх за мотивами популярних мемів, які знає кожен українець: підвіски у вигляді пса Патрона та легендарного півника з Бородянки, срібна буква Ї — символ українського опору на окупованих територіях, сережки з "бавовною" і навіть кулони зі сталевими яйцями.

"Кулон, що надавав мені сил під час останніх найстрашніших обстрілів. Коли на нас знов полетіли ракети я відчувала все: страх, розпач, лють, знесилення і все разом. А потім торкалась кулона і розуміла, що у нас сталеві яйця. У мене сталеві яйця. Я вже стільки пройшла, пережила, побачила, я вижила! Я не здамся. І приклад України щодня додає мені сил. Ми — нація зі сталевими яйцями", — написала Катерина в Instagram у листопаді, коли родина, вже повернувшися з Вінниці, сиділа під ракетним обстрілом у Гостомелі.

Авторські прикраси охоче розкуповують і в Україні, і за кордоном. За словами Катерини, найпопулярніший варіант — це срібні підвіски у вигляді мап областей України.

"Досі не розумію: чому раніше ніхто до цього не додумався? Це ж дуже проста річ. Я родом із Донецької області, а Донецька область на мапі — це сердечко. Я вирізала зі срібної пластини Донецьку область, виклала в інсту, пишу: "Дівчата, гляньте!" І все відразу: "І мені! І мені! А де Луганська область?" Я почала робити Донецьку та Луганську — спочатку різала їх вручну, а потім уже в евакуації почала робити воскові моделі для серійної виливки", — розповідає вона.

Окрім Донецької та Луганської областей, охоче беруть кулони з Київською, Харківською та Херсонською областями. З Кримом — менше. Підвіску із Кримом Катерина виклала на Etsy — міжнародну платформу для продажу виробів ручної роботи, але адміністратори Etsy заблокували товар.

"У мене в описі до нього стояло "Ukraine", "Ucrania", і вони такі: м-м-м, не все так однозначно, ваш товар заблокований. Тобто там, де у мене Київ, Харків — Україна, на це вони згодні, а на Крим — ні. Я так розумію, що Донецьк та Луганськ теж марно викладати: швидше за все, їх теж заблокують", — каже Катерина.

"Найголовніші речі — це не речі"

Ідеї для прикрас гостомельська ювеліркиня черпає із популярних інформаційних приводів.

"Щось з'являється в інфополі, воно викликає у мене якісь ніжні емоції — я це одразу роблю. З'явився півник з Бородянки — і в мене вже буквально протягом тижня була готова восківка, потім ми її зробили, і понеслося. Тобто ось він, цей півник, ще буквально тепленький, свіжий, ось із ним Зеленський фотографується — а в мене він вже є. Потім з'явився пес Патрон — ось ця світлина, де його за ручку на комбінезоні несуть, і я дивилася на цю фотку з такими емоціями: "А-а-а-а!!!" Все, я його так і зробила, він у мене саме такий, його несуть за ручку", — пояснює Катерина.

Фотографії готових прикрас вона викладає у Instagram і стежить за реакцією фоловерів.

"Іноді викладаєш — і нічого, нуль відгуку, нуль емоцій. Навіть прикро: ось я зробила бандерогуся в червоних чобітках, а він нікому не потрібен. Зате сталеві яйця просто підірвали тік-ток, наприклад. Ще були кулони з островом Зміїним — зробила кілька штук і подарувала нашим бійцям. Мені писали дівчата, хотіли подарувати чоловікам у ЗСУ — я їм надіслала у подарунок", — розповідає ювеліркиня.

Наприкінці нашого інтерв'ю я питаю Катерину: чого вона навчилася за цей рік — рік війни? Катерина замислюється.

"Раніше у мене був найбільший страх, що згорить мій будинок, що я залишуся без житла. Цей страх був ще до війни. А потім, коли ми це все пережили, я зрозуміла, що не цього треба боятися в житті. Будинок відбудується, все нормально буде. Найголовніші речі — це не речі", — підсумовує вона.

А ще, каже Катерина, вона навчилася посилати неприємних людей у напрямку російського військового корабля.

"Тепер я роблю це без докорів совісті, і це класно. У мене було багато фоловерів з росії: до 24 лютого багато хто з них здавалися нормальними людьми, а після 24-го з'ясувалося, що тільки здавалися. Спочатку я підбирала слова, щоб не сказати їм все напростець, а тепер не підбираю. Ще я в суспільному житті перейшла на українську мову, і мені це дуже подобається. Я за цей рік дізналася про українську культуру більше, ніж за все попереднє життя", — зізнається Катерина.

Фото: Ольга Кононенко / Новини.LIVE