6 жахливих звичок родом з СРСР
Поділитися
Життя в СРСР було настільки "щасливим", що мільйони були змушені прищеплювати досить дивні звички. В умовах постійного дефіциту та страху люди привчилися економити, брехати та боятися завтрашнього дня. Деякі моторошні звички родом з СРСР можна помітити й досі.
Про них пише Mirovich Media.
Читайте також: 6 фраз, які видають людину з СРСР
Страх від телефонних дзвінків
Люди нерідко схвильовано реагують на телефонні дзвінки. Одна справа, коли на розмову людина очікує та знає, що у певному проміжку часу їй зателефонують. А от раптові невідомі дзвінки викликають внутрішню тривогу. Скажете, що це природне хвилювання? Можливо, однак блогер Міровіч каже, що з власних спостережень та з історії зробив висновок: виною всьому СРСР. За часів правління Сталіна, репресії та доноси були звичною справою. Люди жили у страху, жили в обмеженнях та вічних сумнівах, аби не потрапити ні за що у в'язницю чи заробити лиху долю. Вічний страх, що за тобою от-от прийдуть й породив жах на раптові дзвінки та візити. Звідси й негативна реакція.
Ненормальний інтерес до чужого життя
Фамільярність та зайве втручання у життя сторонніх людей - фірмовий почерк людини з СРСР. Нерідко можна стикнутися з хамовитістю старших осіб, які виросли та виховувались у часи СРСР. Незнайома людина може звертатися до вас на "ти", вказувати, сварити, давати непрохані поради та озвучувати власні судження щодо вашої особистості чи вашого життя.
В СРСР вважалося, що особистого життя й бути не може. Ваш особистий простір - щось з області фантастики. Все, що ви могли необережно сказати чи зробити завтра може знати ваше начальство, ваші сусіди та в гіршому випадку влада. "Колективний розум" в СРСР зустрічався досить часто, коли незнайома людина тільки й шукала привід, аби підказати комусь свою непрохану пораду чи висловити позицію щодо певної ситуації.
Господарське мило на всі випадки життя
Ні для кого не секрет, що у СРСР господарське мило варили з тваринних жирів. У ті часи навіть ширились чутки, що його виготовляють з собак. Чомусь з дивних причин саме господарське мило вважали унікальним для будь-яких задач: миття голови, тіла, прання та прибирання. Достеменно невідомо хто породив ідею, що це мило корисне для догляду за шкірою. Втім, логіка у цьому все ж є, адже у книзі "Домоводство", яку видавали у 50-х роках XX століття йшлося про те, що господарське мило ідеально підходить для миття тіла та голови.
Доки в інших країнах люди давно почали користуватися шампунями, у СРСР люди намивалися господарським смердючим милом. Користь у ньому була хіба для профілактики з різними смертельними захворюваннями, які могли передатися при антисанітарії, наприклад, під час війни. Їдкий натрій та каніфоль дуже сушили шкіру, тож миття таким засобом гігієни додав хіба що більше клопоту громадянам, аніж користі. Дивно, що в епоху розвитку науки та медицини, дехто досі вірить у чудодійні властивості мила та використовує його в пранні та навіть у боротьбі з недоліками шкіри.
Газета замість туалетного паперу
На щастя, все рідше й рідше можна зустріти той факт, що у людей замість туалетного паперу у вбиральні...газети. Подекуди, в селах й справді такі засоби гігієни. А звичка прийшла родом з СРСР. Туалетний папір з'явився на прилавках у 1968 році та аж до 70-х був екзотикою. Люди звикли підтиратися газетами, що було доволі шкідливо, адже фарба, яку використовували у типографії містила хромат та сульфід свинцю, що накопичувались в організмі та провокували появу різних хвороб.
Все найкраще - на потім
Цю звичку, на жаль, можна часто зустріти у багатьох родинах. Усе найсмачніше, на кшталт шоколаду, рибних чи м'ясних делікатесів та інших продуктів, можна з'їсти лише на свята чи на особливі випадки. Поласувати чимось смачненьким просто так, бо з'явився апетит, в СРСР було просто неможливим. Адже урвати якусь смакоту в умовах дефіциту було ще тим випробуванням: треба обійти кілька магазинів, де в кожному потрібно вистояти не в одній черзі по декілька годин.
Те саме стосувалося й одягу: все найкрасивіше та найновіше одягалося на урочистості. Зношений одяг перешивали, светри розпускали на ниточки та латали без кінця. І лише тоді, коли одяг остаточно зношувався, йому давали "друге життя" у якості ганчірок.
Проте, навіть зараз, в часи різноманіття та доступності товарів, можна зустріти чимало родин, де їсти смачненьке просто так у будні - зась! І носити нове якось неправильно. От так в шафах новий та модний одяг чекає свого часу. І нерідко не дочекається - фасон виходить з моди, або фігура не дозволяє носити новинку.
Солодкий чай з солодощами
Улюблений десерт більшості радянських громадян - пити дуже солодкий міцний чай з дешевим печивом. Звичка прийшла з СРСР, коли працівники відпочивали у столових після роботи. Та й не тільки у столових. Нерідко літні люди, які досі працюють у якихось установах полюбляють пити чай на робочому місці в прикуску з дешевим печивом, поки інший персонал чи відвідувачі чекають на завершення їхньої чайної церемонії.
Повертаємось до користі такого чаювання. Солодкий напій у тандемі з дешевою випічкою - не надто корисний перекус. Втім, звичка закріпилася та часто зустрічається у багатьох родинах. Краще вже поласувати смачним пирогом з чаєм, аніж печивом із незрозумілим складом та за дешеву вартість.
Все, про СРСР, що ви могли не знати
- Де в Радянському союзі випробовували смертельну зброю та які наслідки для екології залишаться нащадкам?
- Умови життя в СРСР були не дуже "розкішними", але найжахливішими були вбиральні. Блогер розповідає чому вбиральні в СРСР були справжнім кошмаром.
Читайте Новини.LIVE!
